Варшава вражає своєю архітектурою: величною, різноманітною, унікальною та вічною. Багато прекрасних архітектурних об’єктів вже не існують фізично, але зберігаються в історії столиці. Велика синагога Варшави вважається однією із неперевершених пам’яток 19 століття. “Життя” споруди закінчилося під час Другої світової війни, коли гітлерівські війська підірвали її на знак останнього акту знищення Варшавського гетто. Усі роки свого існування синагога була символом близькості двох різних культур в одному місті та взірцем реформістського іудаїзму, пише iwarsaw.eu.
Заснування та найголовніші факти з історії споруди
Ідея створення великої синагоги для єврейського населення столиці виникла у Людвіга Натансона, який був членом Комітету будівництва синагоги на вулиці Даніловічонського. Рішення про будівництво було прийнято дуже швидко – розпочався збір коштів та пошук земельної ділянки під споруду. Великий внесок у фінансування синагоги внесли заможні люди міста з єврейським корінням – банкіри, друкарі, інтелігенція та юристи.
14 травня 1876 року відбулося урочисте закладення першого каменя у майбутню синагогу. В одному із фундаментних каменів запечатана капсула, яка містить текст на івриті та на польській мові про історію синагоги. Загальна сума грошей, які пішли на створення споруди, складає 200 тисяч рублів, а будівництво продовжувалось протягом двох років. Архітектурні плани синагоги так і не були знайдені краєзнавцями, зі столичного журналу “Архітектор” за 1902 рік відомо лише про поверхневі проекти партеру та галереї для жінок.
Урочисте відкриття синагоги відбулося 26 вересня 1878 року на єврейський Новий Рік (Рош ха-Шана). На відкритті був присутній російський намісник граф Павло Коцебу. Синагога була облаштована на 2200 місць, серед яких 1150 знаходилося у головному залі, а ще 1050 місць для жінок. Гордістю синагоги була розкішна бібліотека, у якій знаходилася дуже цінна та багата добірка старих книг, літописів, рукописів та пам’ятні книги написані раввінами Бучача, Рогатина та іншими. Відомою далеко за межами міста синагога стала також завдяки хору, який співав при акомпонементі органу та інших музичних інструментів. До синагоги був дозволений вхід не лише містянам, які сповідували іудаїзм, а також і християнам. Крім релігійний служінь, там влаштовувалися урочисті заходи до державних свят, таких як День Незалежності, День Конституції або початок навчального року.
Будівля Великої синагоги була створена у стилі класицизму, який був також доповнений багатьма елементами ампіра та Ренесансу. Над входом сяяв позолочений напис на івриті “Ім’я, котре в цьому наметі загостило, ім’я Всевишнього, нехай зробить так, щоб між нами поселились любов і братерство, спокій і згода”.
Знищення синагоги
Друга світова війна стала трагічним періодом для Великої синагоги. У 1940 році, коли було створене Варшавське гетто, нацисти спустошили величну пам’ятку єврейського народу, яка була розташована всередині гетто. Споруда була повністю розграбована, Священна арка знесена, а на даху було багато великих дір. 20 травня 1941 року німецька влада дала дозвіл на повторне відкриття Великої синагоги, тому у столиці був створений комітет з метою зібрати кошти на відновлення культурної та релігійної пам’ятки. Вже 31 травня того ж року у синагозі відбулася перша служба.
Через рік за дорученням Хайнца Ауерсвальда синагогу закрили, а ключ від неї передали до Служби Порядку. З того часу німці поселяли туди євреїв, які були ввезені з окупованих територій з різних країн світу. Остаточну крапку в існуванні синагоги поставило криваве придушення повстання у Варшавському гетто, під час якого споруду було підірвано. Після завершення війни спроб відновити синагогу не було.
