З початком Другої світової війни становище євреїв по всьому світі ускладнилось. Зокрема й змінилось життя варшавських євреїв, адже вони спокійно жили та працювали у польській столиці до початку війни. До прикладу, у 19 столітті у Варшаві було створено єврейську дитячу лікарню Берсона та Баумана, пише сайт iwarsaw.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про діяльність цього медичного закладу.
Заснування
У 70-х роках 19 століття у Варшаві зародилась ідея побудувати лікарню, де б змогли приймати єврейських дітей. У 1873 році сімʼї Берсонів та Бауманів придбали земельну ділянку під будівництво медичного закладу. Спершу засновники планували, що лікарня буде розрахована на 27 дітей, згодом було зрозуміло, що буде змога приймати і більше пацієнтів.
Лікарню збудували між двома паралельними вулицями Сієнна та Сліска. Сім’ї Берсонів та Бауманів були готові вкласти чимало коштів у цей проєкт. До прикладу, напередодні відкриття медичного закладу вони закупили дороге та якісне закордонне обладнання. Вже у 1878 році у Варшаві з’явився масштабний медичний комплекс, де діяли інфекційне та хірургічне відділення з операційною. Усі послуги для пацієнтів були безкоштовними.
Головним лікарем став Людвік Хват. Він був професійним хірургом, якому вдалось врятувати не одне життя протягом усієї своєї кар’єри. На початку 70-х чоловік став тим, хто у Варшаві одним з перших запровадив антисептичні бандажі Лістера.
Подальша доля лікарні
На початку 20 століття варшавський медичний заклад зазнав певних змін, зокрема у колективі. У 1905 році Януш Корчак почав працювати у цій лікарні. Він досить легко знаходив спільну мову з дітьми, адже був також і педагогом та творцем індивідуальної та унікальної системи у роботі з дітьми. Під час роботи у дитячій лікарні Берсонів та Бауманів Януш Корчак був завжди у розпорядженні пацієнтів у будь-який час, адже він проживав у службовій квартирі, яка була розташована на території закладу.
Під час Першої світової війни стан варшавської дитячої лікарні погіршився, зокрема змінилось фінансове становище. Попри усі зусилля, у 1923 році цей медичний заклад був закритий. Чимало варшавців вважало, що це вже кінець історії єврейської дитячої лікарні, проте існувало продовження. Припинення роботи цього шпиталю вразило багатьох місцевих лікарів. Тож після численних втручань варшавських медиків, зокрема Анни Брауди-Геллер, єврейська дитяча лікарня Берсона і Баумана відновила свою роботу у 1930 році. Будівля була передана до Товариства друзів дітей. У цей період почались роботи з розширення лікарняного комплексу за кошти варшавської єврейської громади. Внаслідок цього у медичному закладі з’явилось 150 ліжок для пацієнтів.
Під час Другої світової війни госпіталь опинився у межах варшавського гетто. Тоді німецька влада призначила нового очільника. Ним став Вацлав Сконєчний. У 1941 році у Варшаві відбувся спалах тифу. Внаслідок цього єврейська лікарня була переповнена хворими дітьми. Через це Анна Брауде-Геллер доклала усі свої зусилля, аби відкрити у місті філію цього медичного закладу. У результаті, жінці вдалось це втілити у реальність.
У 1942 році працівники лікарні Берсона та Баумана брали участь у науковому дослідженні голодної смерті у варшавському гетто. Усе через те, що німецька влада прагнула морити голодом жителів гетто, слідкувала за тим, щоб люди щоденно споживали не більше 180 калорій. Ці дослідження проводили таємно від окупаційної влади. Розтин тіл пацієнтів, померлих від голоду, проводився в хліві на єврейському кладовищі.
У 1942 році єврейська дитяча лікарня Берсона та Баумана припинила свою діяльність. Більшість персоналу та пацієнтів медичного закладу було вивезено до концентраційних таборів.