Вона була першою жінкою з медичним дипломом, яка вільно працювала у Польщі лікаркою, пише сайт iwarsaw.eu. Мова йде про педіатриню Анну Томашевич. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про її кар’єру.
Юність
Анна Томашевич народилась у 1854 році у Млаві. Її батько був полковником російської жандармерії, а мати походила зі збіднілої поміщицької родини. Ще з народження батьки знали, що на їхню доньку чекає бурхливе життя, адже вона народилась під час сильної грози.
Після здобуття середньої освіти Анна вступила до Пашкевичівського пансіону у Варшаві. Протягом навчання дівчина почала брати приватні уроки з природничих наук, латинської, грецької та іноземних мов. У цей період вона неабияк зацікавилась медициною. Про свої майбутні плани Анна розповіла батькам. Вони натомість посміялись з її бажань, адже вважали, що медицина не є галуззю для жінок. Також у цей період жоден університет у Польщі не дозволяв жінкам вивчати медицину. Однак Анна виявилася досить наполегливою, адже оголосила голодування, щоб змусити батька погодитися на навчання за кордоном і допомогти фінансувати їх.
У 1871 році Анна Томашевич поїхала на навчання до Цюриха. Там вона навчалась протягом шести років. Під час навчання дівчина отримала посаду асистента у відомого невролога і психіатра Едуарда Гітцига. Згодом Томашевич захистила докторську роботу. За хороші успіхи у навчанні Анні запропонували працювати за спеціальністю в Японії. Попри всі перспективи, лікарка прийняла рішення повернутись до рідної країни.
Варшавський період
У 23 роки Анна повернулась до Варшави, адже вирішила, що прагне розвивати медицину саме тут. Завдяки своїм науковим досягненням Томашевич досить швидко стала членкинею Варшавського медичного товариства. Чимало тодішніх сучасників відносились до Анни з осторогою, адже вважали, що це справжнє божевілля, що жінка наважилась вивчати медицину.
Через невизнання Томашевич вирішила поїхати до росії, аби підтвердити свій професіоналізм. Там Анна отримала роботу, в ході, якої здобула нострифікацію диплома. Тож у Варшаві були змушені визнати компетентність жінки. Томашевич з чистою совістю повернулась до Польщі та продовжила свою лікарську діяльність.
У 1880 році Анна заснувала власні медичні курси. Про цю подію писали всі тодішні газети. У статтях вказували й те, що попит був досить низьким, адже не усі жителі Варшави довіряли жінці-лікарці. Ситуація поліпшилась, коли Томашевич вийшла заміж.
Наприкінці 19 століття у Варшаві спалахнула епідемія післяпологових інфекцій. Внаслідок цього місцева влада прийняла рішення відкрити п’ять пологових будинків. У 1882 році відкрили один з таких медичних закладів. Його очільницею стала Анна Томашевич, що було досить несподівано. З кожним роком у педіатрині ставало все більше пацієнтів. Люди почали довіряти Анні. У 1896 році Томашевич стала першою лікаркою у Варшаві, якій вдалось успішно зробити кесарів розтин. Також вона знизила смертність у своїй лікарні до 1%. Це вдалось втілити у реальність завдяки суворим правилам дотримання гігієни. Завдяки цьому Анна викликала цікавість до своєї особи у польської медичної спільноти, а також за кордоном.
Усе своє життя Анна Томашевич присвятила медицині, зокрема її розвитку. Попри усі життєві труднощі, вона ніколи не здавалась, адже знала, за що саме бореться. До кінця своїх днів жінка активно приймала своїх пацієнтів і вела громадську діяльність, користуючись авторитетом, визнанням і повагою, здобутими за багаторічну працю. Життя Анни Томашевич обірвалось у 1918 році. Її поховали на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.