Його творче життя було вельми багатогранним. Тувім увійшов до світової літератури насамперед як дитячий письменник. Він був митцем і мислителем дуже широкого діапазону. Його творчість була ліричною та сатиричною. Він не був байдужим до людських почуттів та сміливо експериментував у мові та віршуванні, пише сайт iwarsaw.eu. А ще увійшов в історію як автор творів для дітей і складної поеми “Польські квіти”. Також дізнавайтеся про відомого нубіолога Варшави та історика мистецтв Казімежа Міхаловського.
Біографія
У дитинстві та юності Юліан не надто захоплювався поезією. Він виріс у промисловому місті Лодзь у родині банківського службовця. Його спогади про дитинство сповнені глибокої ніжності. Тувім походив з родини асимільованих лодзьких євреїв, які не знали їдиш, особливо не переймалися релігією, але підтримували мінімальний обрядовий зв’язок з юдаїзмом. Попри це протягом життя він називав себе поляком, хоч й не забував про етнічне походження. Водночас відмежовував себе від єврейства, оскільки був переконаний, що євреї повинні асимілюватися у польське середовище та культуру. У дитинстві він з завзяттям опанував ази науки та навіть досяг певних успіхів у хімії. Перші поетичні спроби юнака могли б виявитися останніми, якби не вплив Л. Стаффа. Близькість світосприйняття дозволила Тувіму відчути творчий заряд поезії Стаффа. Це викликало своєрідну ланцюгову реакцію, адже у хлопця зʼявилося бажання продовжити писати. Ранні вірші Тувіма є своєрідним відгуком на творчість Стаффа. Автору було притаманне шанобливе і зацікавлене ставлення до чужої поезії. Можливо, саме тому він доволі активно займався перекладами. Іноді досить несподіваними. Адже першою публікацією Тувіма був переклад одного з віршів Стаффа мовою есперанто.
У 1916 році Тувім вступив на юридичний факультет Варшавського університету, але незабаром перевівся на філологію. Цей вчинок багато що змінив в його житті. Передусім змінилося ставлення до мови. Згодом це позначилося не лише на якості поезії, Тувім почав серйозно займатися історією мови. Крім того, під час навчання в університеті молодий поет знайшов однодумців. Навколо студентського журналу “Pro arte et studio” гуртувалися поети, які дещо пізніше склали літературну групу “Скамандр” (А. Слонімський, Я. Лехонь, К. Вежинський, Я. Івашкевич). Група не мала єдиної естетичної програми, проте
“скамандритів” обʼєднувало спільне прагнення розвивати поезію на основі народної традиції і наблизити її до реального життя. “Поезію на вулицю!” — це був головний меседж Юліана Тувіма та його однодумців з групи “Скамандр”. Уже перші твори “скамандритів” пронизують бунтівні настрої. Вони виступали проти лицемірної моралі. Їх твори були наповнені співчуттям до простої людини та мрією про вільну Польщу. “Скамандрити” існували недовго, бо відчули ілюзорність своїх сподівань.
У той час у творах Тувіма проглядається внутрішнє незадоволення та неспокій. У програмному вірші “Поезія” Тувім зробив спробу сформулювати власну творчу концепцію. Насамперед митця цікавило життя простої людини, її місце на Землі, її страждання і прагнення. У 1918 році Тувім видав першу книгу віршів “Читання на Бога”. Ліричний герой збірки доволі традиційний – це молода людина, яка починає доросле життя. У чомусь молодик дуже схожий на своїх ровесників, але невловними рисами він відрізняється від інших. Це людина, яку складно уявити частиною натовпу.
Юліан Тувім пішов з життя у 1953 році. Його життя було прекрасне, бо наповнене творчістю. Його спадщину береже Польща і глибоко шанують народи-брати.
Чим особлива поезія Тувіма?
Поезія Тувіма щира. Саме тому і його оптимізм не виглядає надуманим. Подібне ставлення до світу — це усвідомлена позиція Тувіма, яка характеризує не лише героя першої, а й наступних книг поета. У житті цих героїв радісні моменти чергуються з сумними, а то й трагічними. Та попри це вони не зраджують своїх ідеалів. Головні герої всіх збірок Тувіма настільки близькі у своєму розумінні світу, що можна говорити про одного ліричного героя, який від книги до книги дорослішає, стає мудрішим, але це не заважає йому зберегти дивовижну свіжість сприйняття.
До другої збірки Тувіма “Танцюючий Сократ” увійшла поема “Петро Плаксін”. У ній описані будні мешканців залізничної станції Xандра Унинська десь у Мордобiйському повіті. Третя збірка вийшла у 1922 році під назвою “Сьома осінь”. А вже за рік вийшов “Четвертий том віршів”. Тут автор дозволяє побачити читачу як серйозне почуття змінило головного героя: він стає терпимим, зауважує прояви яскравих, справжніх почуттів не тільки у себе, але й в інших людей.
У 1924 році у варшавському театрі “Нова комедія” відбулася премʼєра інсценізації “Шинелі” М. Гоголя, а невдовзі вийшли і нові книги віршів — “Циганська біблія” та “Палаюча сутність”. Ці книги насамперед роздуми про поезію, про слова та можливості мови.
Сатирична поезія
Сатиричні твори є окремою частиною творчості Тувіма. Його особлива сатира на повсякденне життя базувалась на запереченні старих моделей моралі як симптому відсталості. Також він у творах пропагував зразок для наслідування, який був представлений ліберальною інтелігенцією Варшави. Як автор політичної сатири Тувім еволюціонував від заперечення певних елементів політичної реальності до повного заперечення владних еліт.
Найважливішим досягненням сатирика Тувіма стала його поема “Бал в опері”. Вона є своєрідним підсумком у творчості Тувіма періоду міжвоєнного двадцятиліття. У тексті автор показав власні здобутки поетичної майстерності і досвід написання текстів для кабаре. Він показав різні жанрово-стильові прийоми, які характерні для текстів кабаре. Структурно і стилістично текст поеми наближений до традиційних кабаре.
Зміни у творчості після Другої світової війни
У вересні 1939 року, коли почалася Друга світова війна, Тувім був змушений емігрувати. Тож наступні сім років він постійно переїжджав: від Парижа до Португалії, від Ріо-де-Жанейро до Нью-Йорка. Таким був маршрут його мандрів. Війна спричинила й інші зміни у переконаннях поета. Під впливом новин та повідомлень з приватного листування, які надходили до Нью-Йорку з окупованої Польщі, Тувім відчув солідарність зі своїми єврейськими співбратами. У серпні 1944 року він опублікував у лондонській газеті “Nowa Polska” маніфест “Ми, польські євреї”. У ці роки були створені поема “Квіти польські” та численні антифашистські вірші.
Діяльність Тувіма після війни була дуже різноманітною: він захоплювався театром, працював у Театрі Війська Польського, Новому театрі у Варшаві, писав рубрику сатиричних курйозів у журналі “Проблеми”, видав антологію “Польська фантастична новела” та активно займався перекладами. Надзвичайно популярними були і залишаються поетичні цикли Тувіма для дітей: “Локомотив”, “Про пана Трaлaлiнського”, “Слон Тромбальський” та інші.
Для письменника головною ціллю було зобразити психологію й тяжкі умови життя людини “з низів”, а також показати, що насправді відбувалося у 20-30-х роках 20 століття у Польщі. Автор писав вірші сатиричного спрямування. Він не боявся відверто показати своє незадоволення тогочасною владою, висвітлити їхні протиправні діяння проти звичайних людей і тим самим підняти революційний дух у Польщі.
