Під час Другої світової війни у Варшаві загинув варшавський спортсмен легкоатлет, один із найкращих метальників списа Євгеніуш Локайський. Йому було лише 36 років, але за цей час він встиг зробити чимало. У цьому матеріалі на iwarsaw.eu ми більш детально розповімо про його історію життя.
Юність
Євгеніуш Локайський народився у 1908 році у Варшаві у творчій родині. Його батько був художником. Вже змалечку у хлопця проявився хист до мистецтва. Зокрема Євгеніуш полюбляв фотографувати.
Коли Локайському було шістнадцять, він вступив до столичного спортивного клубу “Варшав’янка”. Саме там юнак тренувався з бігу, плавання, футболу, п’ятиборства та стрибків у висоту. Паралельно із заняттями у клубі, Євгеніуш закінчував навчання у школі. У 1928 році він склав іспит в євангельській восьмикласній неповній школі, після чого вступив до Вищої комерційної школи.
Спорт все не покидав Локайського, тому він вирішив пов’язати своє життя з цим своїм захопленням. У 1932 році Євгеніуш став випускником Центрального інституту фізичного виховання у Варшаві. Згодом він почав працювати CIWF-асистентом, інструктором з легкої атлетики і водночас був учителем фізкультури у своїй колишній середній школі.
Подальша доля спортсмена
Під час своєї роботи Локайський вирішив спробувати свої сили у різноманітних польських змаганнях. Спершу він відзначився у стрибках у висоту. У 1934 році Євгеніуш посів перше місце в метанні списа на чемпіонаті Польщі в Познані. А вже через рік він представляв Польщу на змаганнях у Будапешті. У червні 1936 року в Познані Локайський побив польський рекорд у метанні списа, який протримався сімнадцять років. Він становив 73,27 м. Також Євгеніуш брав участь в олімпіаді у Берліні. Згодом варшавський спортсмен був змушений зробити перерву у своїй кар’єрі через отриману травму плеча.
З початком Другої світової війни Євгеніуш отримав звання підпоручника та почав командувати взводом під Брестом. У цій місцевості він потрапив до радянського полону, але досить швидко йому вдалось втекти від тортур НКВД. Після цього він повернувся до Варшави.
Під час війни Локайський досить змінився. До спорту його вже не тягнуло так як раніше. На це також вплинула його серйозна травма. У цей період Євгеніуш згадав про своє ще одне захоплення – фотографію. Він заснував у Варшаві на вулиці Луцькій фотоательє. Тож решту свого життя заробляв завдяки театральним фотографіям. У 1942 році Локайський ще повернувся до спорту, але вже як тренер. Він таємно працював інструктором для польських військових. Згодом отримав посаду учителя гімнастики в приватній початковій школі імені Миколая Рея.
Під час Варшавського повстання Євгеніуш повернувся до своєї військової справи. У цей період він почав служити зв’язковим у штабній роті “Кошта”, а згодом став командиром другого взводу. Під час своєї служби Локайський продовжував фотографувати. У сотнях світлин спортсмен увічнив будні мирних жителів, повстанські весілля, польові кухні, шпиталі, німецьких полонених, зруйновані вулиці передмістя, барикади, бої та поховання жертв німецького обстрілу.
Євгеніуш Локайський загинув у 1944 році. Це сталось тоді, коли він пішов у фотоательє. Саме тоді розбомбили цей будинок. Кам’яниця перетворилась на завали, під якими залишались люди. Тіло варшавського спортсмена відкопали лише 15 травня 1945 року. Його поховали на Повонзківському цвинтарі.
Ось так життя польського легкоатлета та фотографа обірвалось під час захисту своєї держави. Але до кінця своїх днів Євгеніуш Локайський продовжував займатись улюбленою справою.