Кінний спорт у минулому столітті був дуже популярною розвагою. Варшавці полюбляли це заняття, адже окрім перегляду змагань, вони також робили ставки на учасників. У цьому матеріалі на iwarsaw.eu ми більш детально розповімо історію кінних перегонів у польській столиці.
Початок
У другій половині 19 століття у Варшаві активно розвивались перегони. Щоправда, тоді ще не було тоталізатора, тому офіційних ставок не робили, а лише підпільні. Переможці отримували символічні призи. У 1839 році неподалік місцевого парку відбувся забіг, на який зібралось чимало варшавців. Це було досить незвичне явище для містян. У 1841 році Kurier Warszawski повідомив про те, що у Варшаві відбудеться виставка сільськогосподарських тварин, а також кінні перегони.
Протягом тривалого часу змагання проходили в глибині Мокотовського поля, трохи південніше сучасної будівлі Центрального статистичного управління. На цій локації були встановлені звичайні трибуни, аби глядачам було зручніше спостерігати за скачками. Згодом у 1880 році з’явились тоталізатори, а разом з ними азарт у варшавців. Ну і звісно, що почались грошові махінації. Організатори перегонів отримували чимало скарг про необ’єктивний старт коней, неспортивну поведінку та змову вершників.
Подальша доля перегонів
Наприкінці 80-х років 19 століття скачки перенесли на вулицю Польну, де були кращі трибуни. У середині червня 1895 року Товариство скачок організувало перегони на довгі дистанції. Варшавцям це було не дуже до вподоби, адже їм було шкода коней. Тварини дуже швидко втомлювалися на такій дистанції, деякі з них навіть загинули. За даними спеціалістів, ці коні постраждали від сонячних опіків. Протягом наступних років чимало поляків скаржились на організаторів кінних перегонів, адже вони не дбали відповідно про тварин, а лише думали про збагачення.
Загалом варшавські скачки відбувались не лише на Мокотовському полі. Схожі заходи також влаштовували на територіях колишніх військових частин. Наприкінці 19 століття царська влада у Варшаві постановила обов’язковий триверстний біг для кавалерійських офіцерів. Кінне похідне спорядження становило п’ять з половиною пудів, тобто 90 кілограмів. Але ці перегони були невдалими. До прикладу, у 1897 році під час такого змагання постраждало шестеро вершників.
Польські солдати повернулись до кінних перегонів у 1921 році. Тоді склад кінної артилерії пробіг на дистанції 4000 метрів. Через два роки офіцери кіннострілецьких полків змагалися в Рембертові, у 1926 році армійські змагання з кінного спорту проходили на Сєкерківських полях, а пізніше відбулися перегони на трасі в Лазєнках.
Наприкінці 1920-х років локація скачок змінилась через те, що почалось міське будівництво та розширення аеропорту. В результаті цього кінні перегони проводили у Служевці. Саме там викупили 150 гектарів, поставили бетонний паркан довжиною шість кілометрів та створили іподром. Вже у 1939 році на новому місці відбулись перші кінні перегони. Скачки продовжували організовувати і під час Другої світової війни. Діяв також і тоталізатор.
На початку 1944 року солдати Армії Крайової зайняли частину району в Служевці. В результаті цього кінні перегони були змушені припинити свою діяльність. Після війни перші гонки відбулися в 1946 році, адже було чимало охочих.
Відвідувачі кінних перегонів дотримувались елегантного дрес-коду. Пошиті на замовлення сукні та костюми, феноменальні капелюхи та наймодніші аксесуари – спеціально для цієї нагоди учасниці обирали вбрання за останніми трендами. Цей захід був місцем об’єднання, зустрічей та жвавих дискусій не лише у спорті, а й в культурному житті міста.
