Вона польська лікарка, майор Війська Польського, праведниця народу світу. Мова йде про Зофію Франьо. У цьому матеріалі на сайті iwarsaw.eu ми більш детально розповімо історію її кар’єри.
Походження
Зофія Франьо народилась у 1899 році у Пскові у польсько-російській родині. Навчалась у рідному місті у жіночій гімназії. Закінчила навчальний заклад із золотою медаллю. Після школи дівчина вступила до медичного інституту в Петрограді. У 1918 році Зофія прийняла рішення переїхати до польської столиці. Саме у Варшаві Франьо продовжила здобувати медичну освіту в одному з місцевих університетів.
Зофія брала участь у польській війні з УНР та радянською республікою. Вона приєдналась до війська добровільно. Під час війни жінка отримала молодше офіцерське звання.
Після закінчення війни Зофія продовжила своє навчання, а також почала працювати в одній з варшавських лікарень терапевткою. Згодом Франьо перевелась на посаду лікарки у поліклініку для бідних, а також продовжувала свою роботу в інфекційній лікарні на вулиці Вольській і у спортивній медичній поліклініці. Про свій військовий досвід жінка не забувала, тож у 1924 році закінчила курс жіночої військової підготовки. Завдяки цьому їй вдалось стати інструкторкою в навчальних таборах і курсах. Через декілька років Зофія очолила жіночу військову підготовку.
Діяльність під час Другої світової війни
Під час Другої світової Зофія приєдналась до допоміжного батальйону, який перебував у Львові. Після цих боїв жінка повернулась до Варшави. У столиці Франьо продовжила свою медичну кар’єру, зокрема вона працювала лікаркою в госпіталі святого Духа.
Зофія брала участь у порятунку декількох єврейських родин. Це було дуже ризиковано, адже вона наражалась на небезпеку. Також німецьким військовим було б її легко віднайти через те, що у місті знали, хто така Зофія Франьо і де вона працює. Але попри цю небезпеку, жінка не побоялась переховувати у себе вдома Анну Ашкеназі-Вірську з Вільнюса, якій пізніше допомогла врятувати її племінника Едварда Чуднівського. Також Зофія надавала допомогу одній єврейській жінці, яка приїхала зі Львова. Франьо забезпечила їх документами, які приховували єврейське походження, і влаштувала хатніми робітницями в багаті сім’ї. Іншій єврейці, Ганні Ашкеназі-Вірській, вона теж допомогла з документами, після чого влаштувала до лікарні, де та ховалася аж до Варшавського повстання. Також лікарка разом зі своєю колегою Елеонорою Рейхер організовувала медичну допомогу для єврейських дітей.
На початку 40-х до інфекційного відділення варшавської лікарні привезли єврейського хлопчика – той стрибнув із поїзда, що прямував до Освенцима. Побачивши, що дитина хвора на тиф, доктор Зофія Франьо госпіталізувала її за підробленими документами. Однак незабаром обман розкрився: медсестри донесли головному лікарю, що хлопчик єврей. Тоді головний лікар викликав жінку на розмову до себе в кабінет. Зофія від своїх дій не відмовлялась і заявила, що вчинила насамперед як людина, а потім вже як лікарка.
Після розгрому повстання у жовтні 1944 року Франьо переховувалася на околицях Варшави. Вона повернулася до столиці за рік, вже після закінчення війни. Її квартира була спалена, особистих речей не лишилося. Завдяки зв’язкам Франьо влаштувалася до лікарні під Варшавою та допомагала польському Червоному Хресту, але у 1946 році її заарештували. У результаті вона провела в ув’язненні дев’ять років, але її звільнили раніше за амністією. У тюрмі Зофія не втрачала свого бойового духу.
Після звільнення вона повернулася до медицини. Зофія влаштувалася шкільним лікарем, як і раніше, допомагала Червоному Хресту і лікувала своїх товаришів по службі та друзів. Останні два роки життя вона страждала від хвороб. У жінки практично пропав слух, почалися проблеми з судинами та серцем. Але вона продовжувала працювати, а на всі прохання друзів звільнитися та поберегти себе відповідала, що “дерева вмирають стоячи”. Зофія Франьо померла у 1978 році.