На початку 18 століття Європою почала поширюватись чума. Ця епідемія була набагато глобальнішою, ніж та, яка спустошила польські землі під час середньовічної Чорної смерті, пише сайт iwarsaw.eu. Вона забрала чимало життів. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про те як Варшава боролась з цією жахливою хворобою.
Поширення
У цей період чума охопила чимало польських територій, зокрема й столицю. Це призвело до того, що Варшава перетворилася з міста з сорока п’ятьма тисячами жителів на населений пункт з десятьма тисячами людей. Через швидкий розвиток хвороби у місті з’явилась нова посада – повітряний мер. Його завданням було організовувати вивезення трупів і поховання померлих, доглядати за хворими, ізолювати заражених, організовувати окремі кухні для хворих, роздавати їжу та ліки. Також він слідкував за тим, аби варшавці не пускали до своїх домівок хворих людей, а також не продавали на ринках старий одяг. Поховання померлих здійснювали носії-копачі, які були одягнені в синьо-червоні накидки з чорним хрестом на грудях.
Через епідемію з Варшави були виселені усі жебраки та повії, адже влада вважала, що саме через цих осіб швидко поширюється хвороба. Інфікованих ізольовували в окреме місце, куди їм доставляли їжу та всі необхідні речі. Загалом було зроблено все можливе, аби не допустити контакту між хворими та здоровими людьми.
Кордони
Коли у 18 столітті на столицю насунулась нова хвиля епідемії чуми, великий маршалок коронний Станіслав Любомирський наказав обнести Варшаву санітарним валом із ровом загальною довжиною 16 км. Завдяки цьому вдалося уникнути швидкого поширення хвороби.
Стрімкий розвиток чуми призвів до того, що на околицях Варшави не було вже місця для поховання. Тож у тодішньої влади з’явилась ідея переселити містян у Ясногорський монастир, адже поляки вірили, що Бог врятує їх від цієї страшної хвороби. Окрім того, що туди переїхало чимало варшавців, також щороку відбувалось паломництво зі столиці до цього монастиря.
Загалом під час спалаху чуми Варшава кардинально змінилась. Менш заможні верстви населення були змушені переселитись в ліси й хащі, які були навколо столиці. Багато містян запаслися водою та їжею, а потім забарикадувалися у своїх будинках. Варшавські монастирі зачиняли свої ворота для відвідувачів.
Напередодні епідемії в столиці проживало 39 тисячі жителів, а наприкінці спалаху хвороби у Варшаві залишилось близько 10 тисяч містян. Поховати загиблих не було можливості, тож їх вивозили в Бродно. Страшні наслідки чуми змусили владу шукати більш ефективні засоби захисту від епідемій.
У 19 столітті у Варшаві спалахнула холера. Ймовірно, вона з’явилась через військових, які брали участь у Листопадовому повстанні. У 1866 році у столиці створили холеричний комітет. Здебільшого ця установа розробляла методи протидії епідемії. Коли наприкінці Першої світової війни холера відходила в минуле, світ атакувала найсмертоносніша пандемія сучасності – іспанка. На початку цій хворобі не надали великої уваги, адже перші шпальти заполонила інформація з фронтів Першої світової війни. Приділяли більше уваги таким захворюванням як віспа, поліомієліт та сифіліс. У 1918 році іспанка з’явилась і у Варшаві. У хворих виникали ускладнення, запалення та набряк легенів, що призвело до смерті. На жаль, документів із Варшави цього періоду не збереглися. Більшість із них були втрачені або знищені під час Другої світової війни.
З кожним десятиліттям у Польщі виникали нові хвороби, зокрема туберкульоз, дифтерія та поліомієліт. Завдяки появі вакцин та антибіотиків усі епідемії вдалось взяти під контроль.
