Він увійшов в історію як видатний спортсмен, чемпіон Освенцима з боксу та перша людина, яка билася з німецьким капо. За освітою варшав’янин Тадеуш Петшиковський (або як називали його друзі Тедді) був вчителем фізкультури за професією, а у житті – людиною, яка віддана не лише своїй справі, а і моральним цінностям. Його доля була неймовірно складною і, дізнавшись про неї більше, дивуєшся, як Тадеушу Петшиковсьому вдалося не зламатися і щодня боротися за право на власне життя і життя своїх товаришів. Ставши в’язнем одного із найстрашніших концтаборів в історії, Тадеуш демонстрував свої вміння навіть там – знаходив їжу для слабших, перемагав жорстоких наглядачів та став чемпіоном нацистського табору, пише iwarsaw.eu.
Дитинство, юність та довоєнне життя боксера
Тадеуш Петшиковський народився 8 квітня 1917 року у Варшаві. Батьки багато часу приділяли його освіті, тому він був різнобічно розвиненою, розумною і допитливою дитиною. Особливо маленький Тадеуш любив малювати і за цим заняттям міг проводити години. Життя його сім’ї ускладнилося, коли помер батько хлопчика. Через це Тадеушу довелося швидко подорослішати і допомагати мамі утримувати родину, вже у підлітковому віці майбутній спортсмен пішов працювати. Перший його підробіток ніяк не був пов’язаний зі спортом – юнак створював ескізи малюнків для студентів варшавської Академії витончених мистецтв. Спортом Петшиковський зацікавився лише тоді, коли почав займатися боксом у столичному клубі “Легія”. Дивовижні здібності до боксу у юного Тадеуша помітив тренер Фелікс Стамм, який увійшов в історію як “батько польського боксу”. Видатний тренер став вчителем для Тадеуша і через декілька років наполегливих тренувань допоміг парубку стати чемпіоном Варшави.
Ім’я боксера почало з’являтися у місцевій пресі, журналісти називали його здібним спортсменом з великими перспективами, у тому числі, і у національній збірній. Розквіт боксерської кар’єри Тадеуша припадає на 1936-1937 роки. На жаль, невдовзі він отримав травму, яка заважала йому розвиватися у спорті з таким самим успіхом, а над Польщею почали збиратися “хмари”, що були передвісниками війни. 1 вересня 1939 року нацистська Німеччина почала масований наступ на всю територію Польщі.
Війна, концтабір та життя після звільнення
Хоча мотивація боротися за свою землю у поляків була досить високою, вони не змогли зупинити потужну військову машину Гітлера. Тадеуш Петшиковський теж брав участь у захисті Батьківщини і обороняв Варшаву у складі артилерійського полку. Коли столиця була окупована, боксер продовжував шукати способи боротьби з німецькими військами. У 1940 році він намагався втекти у Францію, щоб там вступити до польської армії, але був схоплений на кордоні і переданий гітлерівцям. Наступні п’ять років Петшиковський був в’язнем у трьох концтаборах: Освенцимі, Нойенгамме і Берген-Бельзен. У них він провів десятки боксерських поєдинків з німцями, які не знали, що у минулому Тадеуш – професійний спортсмен.
Після свого звільнення Тадеуш розказав про свій перший табірний поєдинок з чемпіоном Німеччини, який був важчим за нього на 30 кілограмів. Німці не бачили у ньому гідного суперника, а Тадеуш у той складний момент повторював собі слова великого вчителя Фелікса Стамма: “Немає нічого неможливого. Треба завжди боротися до кінця. Ти зможеш перемогти, тільки якщо будеш вірити у перемогу”. У цьому і у багатьох наступних поєдинках з гітлерівцями Тадеуш переміг. Боксер зазнав поразки лише один раз у 1942 році, поступившись данцю єврейського походження.
Тяжка праця на примусових роботах, голод і багато страждань, смерті навколо – це те, що довелося пережити Тадеушу у концтаборах. Він був звільнений у 1945 році – на той момент боксеру було лише 28 років. На Батьківщині Петшиковський давав свідчення проти нацистів, а ось від ідеї продовжувати професійно займатися боксом довелося відмовитися через хвороби. У 50-х роках Тадеуш закінчив Академію фізичного виховання у Варшаві і присвятив своє життя роботі вчителем.