Вивчаючи історію психології, не можна зігнорувати постать варшавського науковця, доктора філософії та зачинателя парапсихології Юліана Охоровича. Наукову діяльність Охоровича вивчало багато польських дослідників, роботи варшавського вченого залишаються актуальними вже протягом декількох століть і без перебільшення вважаються великим внеском в історію психології. Багато що пов’язує науковця з Україною – саме тут він провів найбільш плідний у своїй кар’єрі період життя. Як і у більшості талановитих людей, життєвий шлях Юліана Охоровича не був легким, але він зміг закарбуватися у пам’яті народу як геніальний вчений, пише iwarsaw.eu.
Головні факти із біографії Охоровича
Юліан Охорович народився 23 лютого 1850 року у передмісті Варшави у родині вчителів. Батько Юліана працював інспектором у місцевому Інституті педагогічної освіти, а мати Ядвіга була донькою відомого у польській столиці вчителя. Юліан втратив батька у віці 5 років і Ядвіга, щоб мати змогу працювати, віддала сина до Варшавської гімназії для хлопчиків. У 1864 році Юліан вимушений був припинити навчання тому, що його матір в результаті урядових репресій втратила роботу і була виселена з рідного міста. Середню освіту майбутній вчений здобув вже у Любліні.
У 1866 році, коли Юліан був вже на порозі дорослого життя і повернувся до столиці, він вирішив вступити до Варшавської школи на факультет філології та історії, але через кілька місяців перевівся на фізико-математичний факультет. Перший значний успіх чекав на Юліана у 1867 році – він посів перше місце у конкурсі від університету і отримав срібну медаль за роботу “Про методи психологічних досліджень”. У цій роботі Охорович відокремив психологію від філософських наук і розглянув її як одну із природничих галузей. Потім було ще декілька наукових робіт, які молодий автор опублікував у журналі у серії під назвою “Психологічні питання 19 століття”.
У 1871 році науковець опублікував роботу “Майбутнє психології”, у якій доводив, що психологія повинна бути незалежною наукою, яка стане основою для багатьох інших сфер – естетики, педагогіки, філософії тощо. Також Охорович описав портрет “ідеального” психолога – він повинен бути практиком, вміти аналізувати та розмірковувати не виходячи з власного життєвого досвіду, а спираючись на факти. На думку науковця, психолог повинен бути спостерігачем і розглядати кожну деталь перш ніж робити висновки.
Юліан Охорович блискуче завершив університет і у 1873 році захистив дисертацію з психофізіології на тему “Свідомість людини. Її умови і закони”. Через два роки вченого запросили викладати на кафедрі психології та філософії природи у Львівському університеті. Він погодився і у програму його лекцій в Україні входили майже недосліджені раніше галузі психології такі як кримінальна та патологічна психологія, психологія математики, мистецтва і патогноміка. Крім своєї викладацької діяльності у Львові Юліан брав активну участь у громадському житті, публікувався у місцевих тижневиках і журналах, і навіть розробив проект програми Першого Міжнародного конгресу психологів. Конгрес відбувся з 6 по 10 серпня 1889 року у Варшаві.
Важливі мотиви діяльності вченого і останні роки життя
Міжнародну славу вченому родом із Варшави принесли роботи на тему гіпнотизму – “Уявне навіювання” і “Гіпнотизм і месмеризм”. Ці роботи були дуже високо оцінені колегами Юліана і отримали нагороди Паризької академії наук у 1912 році. У своїй діяльності Охорович був яскравим новатором, який постійно експерементував, шукав нові і цікаві способи розкрити незнайому суспільству тему. У своїх дослідженнях він демонстрував власне бачення актуальних проблем і пропонував свої рішення, скурпульозно вивчав фізичну нервову передачу хвороб, передачу емоційних станів.
Останні роки свого життя Юліан Охорович провів у столиці Польщі, де зосередив свої інтереси у сфері педагогічних та етичних проблем. Помер видатний науковець у рідному місті 1 травня 1917 року.
