Ще у 19-му столітті у Варшаві з’явилося таке поняття, як “єврейський спорт”, але на перший погляд воно може здатися невдалим. Спорт завжди був чимось універсальним, у чому немає обмежень за віком, статтю або національністю. Однак альбом варшавського професора Грінберга “Будь сильним та хоробрим” підтверджує, що феномен єврейського спорту все ж існував, пише iwarsaw.eu. Ця важлива у польській історії книга дає відповіді на багато запитань: як виглядав єврейський спорт у довоєнній столиці, як він став засобом пропаганди та суспільної боротьби, і нарешті чому євреї у ті часи почали масово займатися спортом?
Як все починалося?
Згідно з роботою професора Грінберга, розвиток єврейського спорту трохи відрізняється від європейського, адже другий своїм корінням сягає у Давню Грецію, де був справжній культ красивого тіла. У той час євреї довго не вважали це цінним, а оголене чоловіче тіло їх навіть бентежило.
Грінберг доволі яскраво визначає той момент, коли зародився єврейський спорт і яке велике значення він мав у культурному, політичному та суспільному житті. Специфіка єврейського спорту була тісно пов’язана з ідеями сіоністського руху, головна концепція якого – не лише фізична сила та розум представника єврейського народу, але й його здатність бути різнобічною людиною, яка не цурається простої фізичної праці та ведення сільського господарства.
Перший єврейський спортивний клуб у Варшаві був створений тільки у 1915 році. Цей клуб був одним із найбільших в усій країні і вважався символом гордості, незламності єврейського народу і був важливою ланкою у всесвітньому русі Маккабі (назва руху утворена від імені Іуди Маккабі, керівника єврейського повстання у 167-160 рр. до н.е.). Спортивний клуб теж був названий на честь видатного єврейського повстанця.
Під час Першої світової війни тренером варшавського “Маккабі” був німець, колишній поліцейський Міхаель Альберкірх. Клуб розташовувався на розі вулиць Длугої і Налевки, на його території був великий стадіон з біговою доріжкою. Члени “Маккабі” неодноразово брали участь у великих змаганнях у столиці, містах Польщі та Європи, і завойовували престижні нагороди. “Будь сильним та хоробрим” – це гордий девіз всесвітнього руху Маккабі, а унаслідок і варшавських спортсменів.
“Маккабі” був не єдиним столичним клубом, який створили євреї. У 1923 році у місті був заснований клуб “Штерн” (“Зірка”), що спеціалізувався більше на футболі.
Спорт як засіб боротьби зі стереотипами
Варшавські спортивні клуби часто не обмежувались лише спортивною діяльністю і їх учасники влаштовували дискусійні, театральні, музичні, художні гуртки, оркестри та секції фотографів. Подібні заклади можна порівняти з палацами культури, які роблять акцент на всебічному розвитку людини. Крім того, культурні клуби столиці для багатьох євреїв були місцем відпочинку після робочих буднів: там вони могли розслабитися, приділити час хобі, почитати, потанцювати, поспілкуватися з друзями або навіть знайти другу половинку.
Професор Грінберг у своїй книзі писав, що єврейський спорт у Варшаві був також чудовим методом боротьби зі стереотипами та упередженнями. Наприклад, тоді у столиці вірили в те, що існують види спорту, якими здатні займатися лише представники великої “арійської раси”. Єврейські спортсмени залюбки розвінчували ці міфи власним прикладом.
Ще спорт грав велику роль у жіночій емансипації. У 1925 році група єврейських плавчих стрибнули у Віслу з моста Кербедза, не боячись скандалу через “відверті” костюми для купання. До того моменту ніхто з жінок у країні на такий крок не наважився.
Найбільш відомі імена епохи розквіту єврейського спорту: чемпіонка зі стрибків у воду Євгенія Фрідман, плавець Ілля Шрайбан та тенісист Ернест Віттман.
