“Протистояння” Стівена Кінга, “Чума” Альбера Камю, “Кохання під час чуми” Габріеля Гарсіа Маркеса – всі ці книги були написані багато років тому, але дуже довго залишалися у списках бестселерів. У чому причина такої популярності? Читання подібних книг не лише розкриває деталі повсякдення у певну історичну епоху, але й дозволяє поставитися до загроз життя із філософським стоїцизмом та без зайвої паніки. Саме тому такі теми вічно залишаються актуальними, адже завдяки ним читачі можуть провести паралель із реальністю та прожити з героями ціле життя, ще раз усвідомивши його цінність. Письменники та поети Варшави не залишилися осторонь популярної тематики і створювали яскраві образи у своїх творах, пише iwarsaw.eu.
Чума як міфічний персонаж: як бачили жахливу хворобу письменники Варшави?
Чума, епідемія якої спалахнула у Польщі на початку 19 століття, була одним із найбільших лих в історії країни. Варшава славиться великою кількістю каплиць, які духовно підтримували людей у найтемніші часи. Під час епідемії чуми на них писали рядки з відомої молитви: “ Бережи нас, Боже, від мору, голоду та війни!”. Під словом “мор” малася на увазі чума. Ця хвороба була таємничим лихом, вважалося, що Бог послав її людству за великі гріхи.
Польські письменники часто порівнювали чуму з Медузою Горгоною, адже якщо тільки зазирнути їй в очі, можна відразу загинути. Варшавський поет-символіст, один із відомих літераторів епохи “Молода Польща” Ян Каспрович, написав “Казку про чуму”. Хворобу поет описав як діву великого зросту, яка тихо ходить полями та садами у білому одязі, з розпатланим волоссям, і несе за собою смерть. Чуму у поезії трохи пізніше зобразила ще одна поетеса зі столиці Уршула Бенки. Її поетика на цю тему унікальна, адже в ній Уршула дотримується звичних для своєї творчості мотивів сексу, тілесності та фемінізму, а хвороба у її пронизливому вірші “Зараза” постає повноцінним учасником фізичного кохання.
Епідемії та віруси у літературі 20 та 21 століття
Мабуть, найвідомішим польським романом, головною темою якого є смертельна хвороба, є твір письменника із Варшави “Меса за місто Арас”. Анджей Щиперський написав цей роман-метафору у 1971 році, а його історичною основою стали події у французькому місті Арас, де в середині 15 століття розпочалася епідемія чуми. В історії міста це було великою трагедією, адже майже половина жителів померла тоді від голоду та страшної хвороби. У цьому містяни звинувачують жінок-відьом та євреїв, і на фоні цього в Арасі розпочинається велике полювання на відьом та єврейські погроми. Роман не тільки висвітлює актуальні проблеми того часу, але й викриває механізми масового божевілля, терору, ідеологічної нетерплячості та релігійної сліпоти.
Неймовірно правдивою та трагічною є книга репортажів варшавського письменника та журналіста з українським корінням Тадеуша Бедзського. Тадеуш декілька років провів у Західній Африці у час розпалу лихоманки Ебола. Свою книгу сміливий репортер назвав “В пеклі Ебола”. Трагедія жителів Африки розгортається на фоні пригод автора у непрохідних джунглях, страшних історій про магів вуду та зомбі і екзотичних страв, наприклад, печеня з летючих мишей.
Художниця-ілюстраторка Гося Кулик та письменник Томек Жарнецький у своєму творчому дуеті продемонстрували, що говорити з дітьми про хвороби не тільки можна, але й потрібно. Книга “Хворі історії”, видана у столиці, а потім й у всій Польщі у 2017 році, блискуче написана, наповнена дивовижною делікатністю і гумором. Після неї юний читач зможе розширити свої знання з історії та медицини, і дізнатися про 14 небезпечних хвороб: грип, кір, чуму, лихоманку Ебола, туберкульоз, СНІД, сифіліс, чорну віспу та інші.
