Польща славиться багатьма чудовими речами: багатою історією, мужнім та згуртованим народом, смачною кухнею та величною архітектурою. Але не всі знають, що з давніх-давен поляки обожнюють лікуватися травами – ця звичка увійшла у їх повсякдення ще у 18-19 століттях. Це не просто модний тренд, який залишився з минулого, а невід’ємний елемент польської культури. Печія? Замість ліків вам запропонують м’ятний чай. Стрес? Корінний поляк обов’язково заварить собі горнятко чаю з ромашки. У столиці навіть фармацевти писали про користь трав для організму, тому їх популярність цілком виправдана, пише iwarsaw.eu.
Традиції лікування травами у Варшаві
Трави є найстарішими ліками в усьому світі, народна медицина використовувала їх у лікуванні різноманітних хвороб з незапам’ятних часів. На території Варшави рослин, які мали цілющі властивості, було безліч. Зазвичай, вони росли у полях, лісах або навіть на подвір’ях жителів передмістя. Цікаво, що лікування травами нерозривно пов’язане з язичницькою та християнською вірою – варто згадати лише знахарок, які лікували людей народними методами та молитвами.
Автором першого наукового трактату про трави, який був написаний польською мовою у 1534 році, став варшавський біолог Стефан Фалімеж. Трактат мав назву “Про трави та їх силу”. Ще одна важлива постать у галузі народної медицини – Михал Бойм. Він був монахом-єзуїтом родом зі столиці, який у роки своєї активної діяльності відправився до Китаю і багато писав там про флору та фауну і про традиційну китайську медицину. А донька короля Юхана III, Анна Ваза Шведська, створила перший у всій Польщі гербарій, який довго зберігався в одному із місцевих музеїв та був знищений під час Другої світової війни. Принцесу настільки цікавили цілющі трави, що вона навіть облаштувала спецiальну лабораторію, щоб досліджувати їх.
Величезний внесок у розвиток “рослинної медицини” вніс варшавський священник Ян Кшиштоф Клюк. У своєму тритомному збірнику, який він складав протягом декількох років, він описав свої рекомендації щодо застосування різних трав проти хвороб. Ян Кшиштоф Клюк був противником імпортного чорного чаю, що набирав у столиці популярність у 18 столітті, і замість нього пропонував пити настоянки з материнки, буквиці лікарської або вероніки лікарської. Ще Клюк засуджував китайський спосіб зберігання чайного листя у свинцевих ящиках, де перед цим його топтали ногами – цей метод, на думку біолога, був негігієнічним.
Значення трав у 20 столітті
Із розвитком медицини почало існувати 2 підходи до лікарняних рослин. Перший – науковий, який відносився до фітотерапії як до невід’ємної частини медицини. Інший – духовний та нетрадиційний, тобто не підтверджений медиками. Після Першої світової війни у Варшаві став популярним Станіслав Брейер – прихильник народної медицини, езотерики та спіритизму. У місцевому журналі «Zielnik Polski» (1921–1922) він писав про користь сироїдіння, вегетаріанства та лікування давно знайомими травами.
Фітотерапія як повноцінна частина науково підтвердженої медицини почала сприйматися тільки після Першої світової війни. Рослинні лікарняні засоби почали розглядатися як новітня та корисна розробка, яка може допомогти у боротьбі із захворюваннями без шкоди для організму.
У 1949 році у Варшаві було засноване Управління лікарняними рослинами, яке згодом стало відомою фірмою з виробництва трав у Польщі “Herbapol”.
Трави – важлива частина польської народної медицини, культури та фольклору. Вони були і залишаються доступним та бюджетним доповненням до здорового способу життя, а завдяки працям видатних біологів та медиків, ще й безпечним при правильному використанні.
