У 1944 році у польській столиці відбулась головна операція польського опору Армії крайової проти військових Третього Рейху. Ця подія в історії відома як Варшавське повстання. Саме тоді поляки намагались звільнити столицю і відновити діяльність некомуністичної Польщі, пише сайт iwarsaw.eu.
У Варшавському повстанні брало участь чимало громадян. Серед них були й місцеві лікарі, які допомагали пораненим. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про участь лікарів у подіях 1944 року.
Спогади
У 2022 році в одному з польських видань опублікували інтерв’ю з лікарями, які брали участь у Варшавському повстанні. Зокрема це були Анджей Даніше, Вітольд Сікорський, Данута Єжевська, Галина Дудзік-Єнджеєвська, Марія-Яніна Ніжніковська-Маркс та Яніна Кемпська. Кожен з них розповів про те як рятував людські життя. До прикладу, Анджей Даніше, якого друзі називали Філозоф, поділився, що інколи йому неодноразово доводилось повертати з того світу своїх колег.
1 серпня 1944 року варшавські лікарі зустрілись на розі вулиць Свєнтокшиської та Маршалковської, у заводських будівлях. Саме тоді німецькі війська запустили ракету у цю місцевість. Двоє медиків отримали дуже важкі поранення, тож колегам довелось їх швидко прооперувати. До операції приєдналось ще декілька повстанців, які тямили щось у медицині. На жаль, цього лікаря не вдалось врятувати. Він помер через декілька годин після втручання.
Ситуація лише загострювалась. Навколо було багато диму, палало чимало повстанців. Побачивши це, Анджей Данис кинувся гасити палаючих людей. Серед них був і його друг, у якого обгоріло лице й відірвало руку. Цього хлопця перевезли до лікарні, де згодом він помер у жахливих муках.
Оптимістично, але трагічно
У своїх спогадах лікарка Яніна Кемпська поділилась, що коли вибухнуло Варшавське повстання, усі його учасники були сповнені ентузіазмом. Медикиня згадала про те, що спершу все здавалось досить оптимістичним, але згодом все виявилось дуже і дуже трагічним. Яніна бачила німецьких військових, які були напідпитку та знущались з варшавців. Жителі столиці, попри важкі поранення, намагались врятувати життя своїх рідних і власне.
Кемпська брала участь у Варшавському повстанні як медсестра. Вона працювала разом зі своїм батьком, який теж був лікарем. Після закінчення Другої світової війни пані Яніна вирішила продовжити перервану освіту. Спочатку вона вступила до Академії фізичного виховання в Кракові, але через рік повернулася до столиці, де продовжила вивчати медицину. Закінчивши навчання в університеті, жінка прагнула займатись педіатрією, але за розподілом їй довелось працювати на одній з варшавських фабрик. Там Яніна надавала медичну допомогу робітникам. Згодом їй вдалось влаштуватись на роботу, де вона працювала під суворим наглядом педіатра. Зрештою, Кемпська стала дитячим хірургом і протягом десятків років пропрацювала в одній з варшавських лікарень.
Загалом у Варшавському повстанні брало участь понад 1200 лікарів і приблизно 6800 медсестер і санітарок. Медичні служби працювали у 225 лікарнях, приблизно в 120 польових відділеннях та понад 200 перев’язувальних пунктах. Медсестри також працювали в санітарних шпиталях, закріплених за окремими відділеннями. Попри важкі умови, повстанські медики чим могли, допомагали постраждалим у боях. Найціннішими у цих подіях були хірурги, але допомогу надавали всі лікарі, зокрема терапевти, педіатри, офтальмологи, акушери-гінекологи, неврологи, психіатри, рентгенологи, фізіологи, анатоми та анатомопатологи, а також епідеміологи та бактеріологи. Отож столичні медики відіграли важливу роль у Варшавському повстанні.
