Чемпіонат Європи з футболу пройшов одразу у двох країнах — Польща та Україна. Футбольні матчі проходили як в українських містах, так й в польських. В столиці останніх до цього турніру готувалися по-особливому. Чи скористалась Варшава увагою європейських туристів та як місто змінилось до Євро-2012 — читайте на iwarsaw.eu.
Хто у Варшаві керував підготовкою до Євро-2012
Після того як Україну та Польщу обрали господарями головного європейського футбольного турніру, поляки створили організацію, яка займалась програмою підготовки — “PL2012”. Штаб-квартира останніх розташовувалась у польській столиці, в будівлі Національного Олімпійського Комітету. Там організаторам виділили цілий поверх, де координувалися усі питання та проблеми, що виникали.
Ентузіасти Марчін Херра та його колега Рафал Каплер, який відповідав за будівництво стадіону у Варшаві прийшли з бізнес сфери. Вони співпрацювали з польським міністром спорту Джевецьким, який прийняв рішення надати цей проєкт бізнес-менеджерам. Якби можновладці взялися за реалізацію футбольного свята, вони б розсварилися й нічого в остаточному варіанті не вийшло. Або, що ще найгірше, неоднозначні представники політичних партій потім поточний успіх використовували для “відбілювання” своєї репутації. Поляки не допустили майбутніх помилок українців, тому Євро-2012 є приємним спогадом для всіх громадян Польщі, а не лише чиновників.
З українською стороною у Варшаві знаходились на постійному зв’язку. Це відбувалось на рівні міністрів спорту та підрядників, які робили все можливе для успішного проведення турніру. Поляки тоді погодились на спільне проведення польсько-українського Чемпіонату Європи з футболу, наголошуючи, що не проти порівно розділити футбольні матчі турніру між польськими та українськими містами.
Як місто готувалось?
У Варшаві найголовнішим проєктом займалися із самого старту підготовки — будівництва стадіону. Польська столиця після німецької окупації отримала найбільші рани в країні. У 1955 році до десятої роковини закінчення Другої світової війни був відкритий однойменний стадіон. А, у 2010 році на місці поточної історичної спадщини міста, варшав’яни почали будувати “Національний стадіон”. Масштабна реконструкція не зачепила символіку минулої слави спорту Варшави — скульптуру спортсмену та декорації залишили. А все інше змінилося в кращу сторону завдяки головному архітектору Яну Кубіцкому.
У “Національний стадіон” було інвестовано один мільярд двісті мільйонів злотих. Спортивна інфраструктура являє собою 2 будівлі — це внутрішній стадіон, який існує як самостійний об’єкт, та споруда для розміщення вболівальників. Його головною родзинкою стала конструкція даху, який може в будь-яку пору року відкриватися та зачинятися. У східній Європі на той час не було подібних спортивних споруд.
“Завжди непереможна”, — так містяни люблять називати свій дім, відсилаючи до того, як Варшава з “попелу війни” відбудовувалась в сучасне європейське місто. Цьому досвіду слідували й організатори та уряд країни, коли готувались до Євро-2012. Під час цього процесу вони помітили, наскільки польське місто ще не відійшло від радянської спадщини та занедбаної інфраструктури за минулі роки.
Місцева влада виділила кошти з державного бюджету не лише на будівництво стадіону, а ще низки проєктів, наприклад, розширення доріг, прокладання нових трамвайних ліній та купівлі відповідного транспорту, модернізації автобусного парку.
Загалом процес втілення проєкту в життя відбувався за таким алгоритмом: тутешні чиновники дають гроші, організатори інвестують у споріднені галузі будівництва, як, наприклад, логістика та туристична програма — стадіон. Керівники працювали над понад трьомастами програмами підготовки населеного пункту до Євро-2012, комунікуючи з сімдесятьма інституціями-учасницями.
