Варшава за свою історію також пережила жахіття двох світових воєн та комуністичний режим, які залишили кривавий слід. 1 серпня 1944 року у Варшаві спалахнуло повстання, яке було однією з найбільших акцій в окупованій німцями Європі. Далі на iwarsaw.
Підготовка до Варшавського повстання
Польський уряд, який перебував в еміграції, вважав, що йому таки вдасться керувати країною. З цією метою підпільно створили Армію Крайову, яка налічувала декілька сотень воїнів. Для військових проводили навчання, збирали зброю аби у потрібний момент вони могли долучитися до повстання проти окупантів.
Спочатку в планах була організація повстання на території всієї Польщі, проте згодом задуми змінилися. І протест мав обмежитися окремими визначеними територіями. План отримав назву «Буря».
В липні 1944 року німецька влада розпочала екстрену евакуацію з Варшави. Німці намагалися змусити місцеве населення будувати оборонні укріплення довкола міста, однак накази масово саботувалися.
В Лондоні попереджали керівників Армії Крайової про те, що повстання не призведе до потрібного ефекту. Всупереч цьому було віддано наказ про початок Варшавського повстання. Дату протесту призначили на 1 серпня 1944 року.
Наступ радянських військ
Всього за декілька годин мобілізації, 40 тисяч вояків Армії Крайової готові були іти до бою. Ввечері 1 серпня вони розпочали наступ у Варшаві та намагалися опанувати місто. Однак, перша ж атака зазнала невдачі.
Учасникам Варшавського повстання не вдалося захопити жодного з важливих об’єктів міста, серед яких мости, вокзали, склади озброєнь, німецькі штаби. Повстанцям довелося відступити та сховатися в навколишніх лісах.
Спочатку керівництво Армії Крайової мало намір навіть відмовитися від подальшого наступу, проте протягом наступних днів повстанці таки змогли захопити частину правобережної Варшави.
Спільно з Армією Крайовою до повстання приєдналися Армія Людова та Національні Збройні Сили. Це значно піднесло бойовий дух повстанців і до того ж жителі Варшави з радістю сприйняли опір Армії.
Однак, в ході повстання Армія Крайова натрапила на непереборні труднощі: занадто слабке озброєння та відсутність достатньої кількості боєприпасів.
Наступ німецьких військ
Німецькі війська хоча і відступили з Варшави, проте зуміли біля міста зайняти вигідні оборонні позиції. Німці скористалися підкріпленням та почали відсувати повстанців з захоплених ними позицій. Окупанти змогли відтіснити польське військо від Вісли, що перешкодило Армії Крайовій контактувати з силами Радянського Союзу.
9 серпня німецькі війська об’єдналися в окремий корпус під приводом групенфюрера фон дем Баха та почали відтісняти Армію Крайову з усією жорстокістю, на яку були здатні. Не шкодували ні мирних жителів, ні самого міста.
Німці вирішили використати Варшаву як плацдарм для випробування нових видів озброєння. Зокрема, для боротьби з поляками почали використовувати машини напхані вибухівкою, що детонували від радіосигналу.
На озброєнні німецького війська був і танк «Голіаф», який жорстоко і підступно використовували для боротьби з повстанцями. Наприклад, керувати ним можна було дистанційно. Танк під’їжджав до позицій польської армії та вибухав, що спричиняло страшні руйнування і загибель людей.
Підступна тактика Радянського Союзу
Радянські війська зупинили наступ на Варшаву, надаючи таким чином німцям можливість розправитися з бунтівними жителями міста. Сталін не бажав мати справу з непокірною польською військовою силою, тому надав змогу зробити за нього чорну роботу німецьким окупантам.
Однак, спостерігаючи, що Варшавське повстання надто затягується, радянське командування вирішило зробити видимість нібито допомоги польським повстанцям. Для цього з літаків над містом скидали вантажі з озброєнням, проте до ящиків не прикріплювали парашути і вони просто розбивалися об землю.
Як згадував у своїх мемуарах Вінстон Черчилль, радянська влада прагнула знищити всіх поляків, які не підтримують комуністичний режим. Хоча, давали надію повстанцям, що таки прийдуть їм на допомогу. В той час як німецькі війська жорстоко придушували польський опір по всій Варшаві.
Капітуляція повстанців
2 жовтня 1944 року німецьким військам вдалося придушити останній пункт польського опору, розташований у Середмісті. Кільком тисячам повстанців довелося скласти зброю. Після цього їх взяли у полон.
Лише декільком десяткам учасників Варшавського повстання вдалося вирватися з міста. Варто додати, що в боях за місто загинули близько 16 тисяч молодих людей, ще 20 тисяч отримали поранення різного ступеня важкості.
Величезних втрат зазнало і цивільне населення. Бомбардування, численні артилерійські обстріли та терор німецького війська призвели до загибелі 180 тисяч мирних людей. Містян, яким вдалося вціліти, німці вивезли з Варшави.
Окупанти продовжували цинічно знищувати місто до січня 1945 року, поки у Варшаву не прийшла радянська армія. Слід зазначити, що німці зазнали не таких суттєвих втрат як повстанці, хоча польським силам опору вдалося знищити понад 10 тисяч загарбників. Хоча, в деяких протистояннях німецькі частини втрачали половину особового складу.
Думки істориків щодо значення Варшавського повстання розділилася. Дехто вказує, що втрати, яких зазнало населення в 1944 році, були марними. Натомість частина істориків стверджує, що Варшавське повстання стало проявом прагнення поляків до свободи навіть такою великою ціною. І фактично опір жителів міста стримав Сталіна у бажанні перетворити Польщу на чергову республіку СРСР.
Довгий час трагедія Варшавського повстання замовчувалася радянською владою. І лише після 1956 року про повстання заговорили як героїчний опір польського народу, возвеличуючи молодих людей, які гинули на барикадах за свободу.
Дослідники історії Польщі вважають, що поразка у Варшавському повстанні була неминучою. Натомість необхідно було зберегти життя тисяч невинних людей та запобігти руйнуванню міста. Поразку вважають наслідком невдалих керівних дій лондонського уряду та Армії Крайової.
